Дорогi друзi-колеги! (№22/2007)

Нехай за вiкном червнева спека, а у кожного з вас, як водиться в життi, численi проблеми, але перш за все - зi святом Вас! Адже наше з вами професiйне свято, День журналiста України - це, зрозумiла рiч, подiя аж нiяк не з розряду "чергових". Насправдi ж: скiльки сил, здоровя, часу, душi та натхнення єдинiй, на все життя, справi вiддає людина, що обрала для себе наш з вами шлях. I заради того, щоб одесити були обiзнаними у всiх сферах новин, заради звичайної газетної iнформацiї чи аналiтичних нотаток, телевiзiйного сюжету чи радiйного репортажу саме журналiсти не мають пiдчас анi вихiдних, анi "пiсляробочого" часу.

Така планида, така професiя, така вже доля того, хто пише, тому що не може не писати.

I вiк наш з вами - зовсiм не рекордно-довгий. I стан здоровя - далеко не велетенський. I прибуток - далеко не з тих, що можна порiвнювати з прибутком "людей комерцiї". I в кожного з нас є i родина, i проблеми, i перед кожним щоденно - новi питання, питання, питання...

Але що можна порiвняти iз вiдчуттям того, що й насправдi твоя праця потрiбна тим, заради кого ти готовий жертвувати i вiдпочинком власним, i вирiшенням суто власних проблем. Коли на твої публiкацiї або появи в ефiрi чекають. Коли їх обговорюють i навколо них навiть сперечаються.

I це - незалежно вiд того, працюєш ти в мiльйоному мiстi Одесi, чи в райцентрi за сотню-iншу кiлометрiв вiд чорноморської столицi.

З газетних шпальт та з телевiзiйного екрану ти приходиш до багатьох осель. До багатьох людей. Ледве не членом родини стають нашi кращi майстри пера та мiкрофона. I тодi, чесне слово, можна вiдчути себе людиною в повному, найширшому та найкращому розумiннi цього слова.

Зi святом вас, шановнi i дорогi друзi-колеги! З нашим чудовим професiйним святом! Здоровя, наснаги та вдачi! Родинного добробуту кожному з вас!

Щиро ваш

Юрiй РАБОТIН,
голова Одеської обласної органiзацiї Нацiональної спiлки журналiстiв України